Текст песни «Грифон»

(Ю. Андрухович) Мій пане, який нерозумний світ!.. Яка на румовище сходить журба! Під небом, чорним, ніби графіт, конаю в піску. І грифон з герба. З дерев погаслих кричать граки. Я впав з коня і програв турнір. Тепер крізь мене ростуть гілки, пробивши в панцирі триста дір. Лети ж від мене, монстре знамен, крилатий леве! Я випав з гри. З очниці в мене цвіте ромен. Я не мав меча. То був лютні гриф. А ту, що чекає, що ймення мої на грифелі пише в стотисячний раз, крилом захисти. І замовклу її у землю сховай від облуд і образ. Чому ж не летиш? На вологім піску танцюєш довкіл моїх тихих рук. І п’єш з мене довгу предвічну ріку ти, схожий на крука. Ти майже крук.